Половина студентів-іноземців в Україні навчається українською мовою.

Київ – Азербайджан, Туркменистан та Індія – саме з цих країн найбільше людей їде навчатися до України. Серед причин – бажання пізнати українську мову та культуру, доступність навчання та родичі або друзі, які тут живуть. Половина іноземних студентів в Україні навчаються саме українською мовою. Хоча деякі з них кажуть: якби в українських вишах навчання було англійською, це привабило б сюди більше іноземців.

В Україні навчаються майже 64 тисячі іноземних студентів зі 148 країн світу. Найбільше приїжджають із Азербайджану, Туркменистану та Індії. Найбільше закордонних студентів навчаються у вишах Харкова, Києва та Одеси. Згідно з даними статистики Міністерства освіти і науки України, майже половина студентів-іноземців протягом цього навчального року здобувала освіту українською мовою. У більш ніж тридцяти відсотків викладали російською. Англійською ж мовою навчались майже дев’ятнадцять відсотків іноземних студентів в Україні.

Труднощі нашої мови

Англомовним студентам важко вимовляти літеру «р», а індуси плутають звуки «е» і «и», «ж» і «з», африкати «дж» і «дз». Складною є фонетична система; труднощі виникають також на синтаксичному рівні, позаяк вільний порядок слів у реченні спричиняє до конфузів у висловленні думки. Важко студентам дається строкатість й багатство лексики української мови, великі синонімічні гнізда теж багато в чому гальмують процес мовного засвоєння.

Найбільша проблема – двомовність самих українців

Однак найбільшою проблемою є те, що на вулиці вони скрізь чують російську, від цього у голові – суцільна плутанина. Доводиться потім переконувати на заняттях, що українською слід казати «доброго дня», «картопля», «цукор», а не «здравствуйте», «картошка», «сахар». Намагаюся завжди мотивувати студентів, наголошую, що мова потрібна їм щодня, аби спілкуватися із продавцем у магазині, комендантом у гуртожитку, кондуктором у тролейбусі, орієнтуватися у місті і, зрештою, безперешкодно купити квиток додому.

Наша мова лякає студентів-іноземців великою кількістю синонімів, відмінків та вільним порядком слів у реченні.

Відгуки іноземців про українську мову

Пісню на слова Тараса Шевченка «Думи мої…» у виконанні хлопця з Демократичної Республіки Конго українці почули на шоу «Голос країни». Його виступ вразив багатьох. Блез Малаба, студент факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, любить класичних українських композиторів. Особливо Миколу Лисенка. «Я академічний співак», – каже він, зауважуючи, що з творчістю Святослава Вакарчука, свого тренера на шоу, ознайомився лише нещодавно. А з українською доволі давно, адже вивчив її за шість місяців на підготовчих курсах перед вступом до ЛНУ. Тоді його до глибини душі вразили відмінки: «Це найскладніше, особливо родовий!». Своє знання мови хлопець із Конго не вважає досконалим, але сміючись додає, що попереду ще п’ять років навчання у Львові, тож ще матиме час, щоб її поліпшити.

До вивчення української він поставився надзвичайно відповідально не тільки на словах: «Найскладнішими були заняття з лікарем-логопедом, який вирівнював мій акцент. Після кількох місяців виникли серйозні проблеми з голосовими зв’язка­­ми, але я вилікувався і продовжив навчання. До того часу, доки моя українська розмовна стала вільною, минуло майже три роки».

Категорії іноземців, які вивчають українську мову в Україні, дуже різні. Це не тільки майбутні та сьогоднішні студенти вишів, науковці, майбутні вчителі української мови за кордоном, а й бізнесмени, працівники консульств, біженці. Географія дуже широка. Але, за словами викладачів, швидкість опанування української залежить насамперед не від того, наскільки далекою від неї є рідна мова учня. Головне – його бажання вчити українську. Тож поки що все здебільшого тримається на ентузіазмі окремих людей, адже нині на державному рівні ніхто не опікується мовною адаптацією іноземців.

Польща. Петр, соціолог:

Українська для мене дуже близька. Так, якби з польської забрали декілька звуків, таких як «цо» і «пщ», і змінили їх на гортанні. Звучить дуже весело, як суміш польської, білоруської та російської.

Південна Корея. Кім, веб-дизайнер:

З усіма вашими «ля» і «ня» українська мова схожа на китайську - тільки шиплячу, як старий запис грамплатівки.